Урок 5. Структура Інтернету. Передавання даних в мережі Інтернет.

Завдання 1. Пройти тест 3 на сайті 

Мережевий протокол — це сукупність правил (стандартів) для обміну даними між комп’ютерами.

Провайдер (інтернет-провайдер) — це організація, яка надає послуги, пов’язані з доступом до глобальної мережі Інтернет.

Під’єднання за допомогою мобільного пристрою
Під’єднання за допомогою мобільного пристрою здійснюється телефоном або модемом без прив’язки користувача до певного місця. Такий доступ обмежений територією, на якій провайдер створив покриття. Існує вже кілька поколінь мобільного зв’язку. Найбільш поширеними є стандарти 3G і 4G.

IP-адреса

Згадаємо, що IP-адреса — це ідентифікаційний номер комп’ютера в мережі. Як і в локальній мережі, IP-адреса комп’ютера в Інтернеті створюється за протоколом ІРv4 та складається з чотирьох десяткових чисел від 0 до 255, розділених крапками, наприклад 78.111.176.233.

Виявилося, що кількості комбінацій чотирьох чисел (4,2 млрд) для потреб адресації недостатньо, тому з 2008 року запроваджено протокол IPv6. За ним IP-адреса записується вісьмома шістнадцятковими числами, розділеними двокрапками, наприклад 2011:0db2:11d3:087f:07a0:345e:8a2e:32c2. Це еквівалентно 16 десятковим числам від 0 до 255 і збільшує кількість можливих адрес до 3,4⋅10³⁸ (340 трлн).

Комп’ютер у мережі може мати постійну (статичну) або тимчасову (динамічну) IP-адресу. Статичну адресу мають усі сервери, щоб комп’ютери мережі «знали», де шукати інформацію. Динамічну IP-адресу комп’ютер отримує щоразу в процесі встановлення тимчасового з’єднання.

Доменне ім’я
Числові ІР-адреси складно запам’ятати, тому користувачі Інтернету використовують доменні імена.

Доменне ім’я — це текстова адреса комп’ютера в Інтернеті.

 

Домен ( від а нгл. domain — теpитоpія, область, сфера) — це певна зона в системі доменних імен, виділена власникові домену (країні, міжнародній організації, регіону, юридичній або фізичній особі) з метою забезпечення доступу через Інтернет до інформації, що належить власникові домену.

Доменне ім’я складається з кількох частин (імен доменів), розділених крапками. Рівень домену рахується з кінця, тобто справа наліво. Домен, ім’я якого зазначено праворуч, називають доменом першого (або верхнього) рівня.

Домени першого рівня бувають організаційні (загального користування) та національні (домени держав).

Ліворуч від домену першого рівня зазначається домен другого рівня (він є ресурсом домену першого рівня) і так далі — до домену четвертого (або нижнього) рівня, який є ресурсом домену третього рівня.

Кожному доменному імені відповідає певна IP-адреса, але комп’ютеру з певною ІР-адресою може відповідати кілька доменних імен. Перетворення доменного імені на IP-адресу здійснюють DNS-сервери (Domain Name ervice — служба доменних імен).

URL-адреса

Щоб отримати інформаційні матеріали з Інтернету, адреси сервера недостатньо. Потрібна також адреса із зазначенням протоколу і унікального шляху до певного ресурсу. Таку адресу називають уніфікованим покажчиком ресурсу — URL (Uniform Resource Locator).

URL-адреса — це шлях до інтернет-ресурсу (документа, відео, веб-сторінки, зображення тощо).

URL-адреса зазвичай містить три частини:

• назву протоколу, який використовується для доступу до ресурсу (http, ftp, news тощо);
• доменне ім’я або ІР-адресу сервера, де зберігається файл;
• шлях до файла на сервері.

Адреса веб-сторінки може мати такий вигляд: http://www.example.com/32menu.html, де

http:// — протокол передавання гіпертексту;
http://www.example.com — доменне ім’я сервера;
32menu.html — ім’я файла веб-сторінки.

В адресному рядку браузера протокол http:// зазначати не обов’язково.

 

Завдання 2. Визначити тип наданої провайдером ІР-адреси (постійна або тимчасова) та складові URL-адреси.

1) Ввійти на сайт gmail.com . Запустіть додаток classroom.
2) Відкрийте урок 5. Створіть малюнок та викладіть скріншот завдання 1.
3) Створіть текстовий документ.
4) Визначте ІР-адресу вашого комп’ютера на спеціалізованому сайті (www.speedtest.net; 2ip.ua тощо), запишіть у створений документ.
5) Знайдіть B Інтернеті фотографію видатного українця або відомої українки, скопіюйте її в документ та підпишіть.
6) Скопіюйте в документ URL-адресу знайденого зображення та виділіть у ній червоним кольором доменне ім’я сервера, на якому зберігається зображення.
7) Збережіть файл та здайте відповідь.

Результати роботи викласти в classroom.

Домашнє завдання: вивчити §5. Виконати тестове завдання 5 на сайті “Інтерактивне навчання“.

 

 

Урок 3. Базові структури алгоритмів: слідування, розгалуження, повторення. Графічні схеми базових структур алгоритмів. Поняття про конструювання алгоритмів різними методами.

11 клас

Існує чотири базових структури алгоритмів: лінійні; розгалужені; циклічні; змішані. Найпростіша в написанні та виконанні перша з цих структур — лінійна. До неї відносяться алгоритми, що складаються лише з простих команд. Які ж команди можна назвати простими?

Простими є ті команди, що виконуються безумовно, тобто після першої команди виконується друга, потім третя і тощо.

На відміну від людини, виконавець «комп’ютер» не може відмовитися від виконання команди, він не може подібно недбалому учню сказати «не хочу», «не можу», «в мене болить голова і поганий настрій». Команда, записана в алгоритмі, повинна бути виконаною, тому, якщо знехтувати суто людськими якостями («не хочу», «не можу» і т.д.), лінійним можна назвати алгоритм ранкового збирання до школи:

Прокинутися / зробити ранковий туалет / одягнутися / поснідати / зібрати речі / одягнути верхній одяг, взутися / вийти до школи.

Та навіть у такому простому алгоритмі ви відразу ж знайдете недоліки. Наприклад, що робити, коли я себе погано почуваю (захворів), а якщо я вже зібрав речі звечора, а якщо я не встиг напередодні вивчити всі уроки і мені необхідно щось повторити, а що значить одягнути верхній одяг (залежить від пори року, погоди тощо). Якщо ж спробувати прослідкувати за вашою поведінкою протягом дня, то з’ясується, що майже ніколи ви не дієте за лінійним алгоритмом. Весь час ви аналізуєте ситуацію, змінюєте свою поведінку та свої плани, пристосовуєтеся до обставин.

Тому набагато частіше зустрічається другий тип алгоритму — розгалужений. Цей алгоритм обов’язково містить у собі хоча б одну умову (зазвичай їх значно більше), і виконується він в залежності від цієї умови.

Тепер розглянемо, що ж таке умова з точки зору виконавця. Умовою називається таке речення, на яке можна дати відповідь «так» чи «ні». Як правило, кажуть, що в першому випадку (коли ми відповіли на речення «так») умова є істинною, а в другому — хибною.

Виходячи з цього, речення «Якого кольору твій піджак?» не можна вважати умовою, а речення «Твоє волосся русяве?»—можна.

Завдання: придумати речення та записати в зошит, які можна вважати умовами, а потім перефразувати їх таким чином,, щоб ці речення стали помилковими, і запропонувати знайти помилки.

Дуже часто в житті ми змушені враховувати велику кількість найрізноманітніших умов. Наприклад, ми йдемо гуляти на вулицю, якщо «мама відпустила» та «гарна погода», а ще якщо «подруга покликала». Уроки дехто з учнів робить, якщо знов таки «тато примусив», або «вчителька дуже сувора». Такі умови називаються складеними. Вони містять кілька простих умов і об’єднуються між собою словами «або» чи «та».

Перше з цих слів («або») використовується у тих випадках, коли необхідне виконання хоча б однієї з умов, тобто хоча б одна з умов є істинною. Наприклад, діти залишаються вдома (не йдуть до школи), якщо «сьогодні вихідний», або «сьогодні канікули», або «сьогодні свято», або «дитина хвора». Ясно, що зовсім не обов’язково, щоб сьогодні були одночасно і канікули, і свято, і вихідний, та ще й хвороба, щоб не піти до школи.

Друге слово («та»), навпаки, використовується лише в тих випадках, коли тільки одночасне виконання всіх умов приводить до результату. Наприклад, тільки у випадку вже зроблених домашніх справ та виконаних домашніх завдань та гарної погоди у вас є надія, що вам дозволять погуляти на вулиці з друзями довше, ніж завжди.

Завдання: записати самостійно в зошит «Чи виконається подія, якщо?», кілька умов, що повинні виконуватися одночасно або по черзі.

Однак, навіть маючи в своєму арсеналі команду розгалуження, важко реалізувати алгоритми, що потребують багаторазового повторення деякої послідовності однакових дій. У цих випадках нас виручає циклічний алгоритм. У нашому житті дуже часто зустрічаються алгоритми з повторами, причому чітко визначаються два типи повторів. В одному випадку ми точно знаємо, скільки разів необхідно повторити задану послідовність команд, а в іншому — ні. Наприклад, в першому класі вчителька дає завдання дітям: «Діти, напишіть, будь ласка, в зошитах десять цифр «1», а потім рядочок цифр «2». Чим відрізняються ці два завдання? В першому випадку дитина отримала чітку вказівку написати десять одиниць, а в другому — ця вказівка була неточною (рядочок двійок). Чому другий випадок не такий точний? Тому що кількість написаних кожним учнем цифр буде залежати від їх власного почерку: одні учні пишуть охайно маленькими цифрами, інші — неохайно величезними кривулями.

Залежно від того, чи знаємо ми скільки разів необхідно повторювати якусь послідовність команд, розрізняють цикли з лічильником (кількість повторень відома заздалегідь) та цикли з умовою (цикл повторюється доти, доки не виконається якась умова).

Завдання:  пофантазувати і придумати ситуації, коли можна визначити кількість повторень, а коли не можна.

Крім того, в циклах з умовою теж можна виділити два різних випадки:

• цикл з передумовою — коли ми спочатку перевіряємо умову, а потім виконуємо деяку послідовність дій (так, ми спочатку перевіряємо, чи вимита підлога в тій класній кімнаті, де нам потрібно чергувати, а потім починаємо прибирання);

• цикл з післяумовою — спочатку ми виконуємо хоч один раз певну послідовність дій, а потім перевіряємо, чи не досягай ми бажаного результату (коли ми хочемо пити, ми спочатку робимо хоча б ковток води, а потім починаємо контролювати, чи не вгамували ми свою спрагу).

Найчастіше ж у житті ми використовуємо змішані алгоритми. Так, дійсно, зранку ми контролюємо свій стан здоров’я, погоду, розклад уроків (коли збираємо речі), свій одяг і таке інше. Коли ми снідаємо, ми повторюємо одну й ту саму послідовність дій (зачерпнути ложкою їжу, піднести до рота, забрати в рот, прожувати, проковтнути, зачерпнути ложкою їжу, піднести до рота і т.д.), коли ми миємо посуд, ми теж повторюємо одну й ту саму послідовність дій. Навіть коли ми йдемо, ми повторюємо визначені дії (подумайте, які).

Отже, найпоширенішим є змішаний тип алгоритму, в якому поєднуються елементи лінійних, розгалужених та циклічних алгоритмів. Під час складання алгоритмів іноді виникає ситуація, коли необхідно виконати повторювану послідовність дій, але не зовсім ідентичну.

Наприклад, необхідно почистити картоплю, моркву, буряк та цибулю. Всі алгоритми чищення загалом схожі, але все ж таки є деякі відмінності. Щоб не переписувати алгоритми, що суттєво не розрізняються, використовують так звані допоміжні алгоритми, що викликаються і виконуються тільки тоді, коли в них є потреба. Перевага використання допоміжних алгоритмів полягає ще в тому, що склавши їх один раз, ми можемо їх потім використовувати при написанні навіть інших алгоритмів. В цьому випадку вони об’єднуються в так звані бібліотеки і ними можна користуватися так, як в реальному житті ми користуємося справжніми бібліотеками.

Основні елементи схем алгоритму

Найменування	Позначення	Функція
Початок або кінець алгоритму		Елемент відображає вхід із зовнішнього середовища або вихід з неї (найбільш часте застосування – початок і кінець програми). Всередині фігури записується відповідна дія.
Процес. Обчислення.		Виконання однієї або кількох операцій, обробка даних будь-якого виду (зміна значення даних, форми подання, розташування). Всередині фігури записують безпосередньо самі операції.
Розгалуження		Показує рішення або функцію перемикального типу з одним входом і двома або більше альтернативними виходами, з яких тільки один може бути обраний після обчислення умов, визначених всередині цього елементу. Вхід в елемент позначається лінією, що входить зазвичай у верхню вершину елементу. Якщо виходів два чи три то зазвичай кожен вихід позначається лінією, що виходить з решти вершин (бічних і нижній). Якщо виходів більше трьох, то їх слід показувати однією лінією, що виходить з вершини (частіше нижній) елемента, яка потім розгалужується. Відповідні результати обчислень можуть записуватися поруч з лініями, що відображають ці шляхи.
Зумовлений процес. Підпрограма.		Символ відображає виконання процесу, що складається з однієї або кількох операцій, що визначений в іншому місці програми (у підпрограмі, модулі). Всередині символу записується назва процесу і передані в нього дані.
Введення – ведення.		Перетворення даних у форму, придатну для обробки (введення) або відображення результатів обробки (вивід). Цей символ не визначає носія даних (для вказівки типу носія даних використовуються специфічні символи).
Межа циклу. Вказівка повторення.		Символ складається з двох частин – відповідно, початок і кінець циклу – операції, що виконуються всередині циклу, розміщуються між ними. Умови циклу і збільшення записуються всередині символу початку або кінця циклу – в залежності від типу організації циклу. Часто для зображення на блок-схемі циклу замість цього символу використовують символ рішення, вказуючи в ньому умову, а одну з ліній виходу замикають вище в блок-схемі (перед операціями циклу).
Коментар		Використовується для більш детальної інформації про кроки, процесу або групи процесів. Опис поміщається з боку квадратної дужки і охоплюється їй по всій висоті. Пунктирна лінія йде до описуваного елементу, або групі елементів (при цьому група виділяється замкнутої пунктирною лінією). Також символ коментаря слід використовувати в тих випадках, коли обсяг тексту в будь-якому іншому символі (наприклад, символ процесу, символ даних та ін) перевищує його обсяг.

Домашнє завдання:
1. Опрацювати конспект уроку та відповідний параграф підручника.

2. Виконати завдання в тексті блогу.

 

Урок 3. Основні принципи дизайну слайдів. Стильове оформлення презентацій. Практична робота № 2 «Розробка слайдової презентації»

Закінчити речення

1. Презентація – це …

2. Презентація призначена для …

3. Слайд – це …

4. Презентації використовуються …

5. PowerPoint працює з такими об’єктами як …

6. PowerPoint має 5 режимів роботи із слайдами це – (слайди, структура, сортировщик, страница заметок, показ слайдов)

7. Щоб додати слайд в презентацію потрібно …

8. Щоб додати в презентацію фрагмент тексту або малюнок потрібно використати…

9. Для завершення роботу з PowerPoint потрібно…

Відповіді вислати на пошту alex.steblevec@gmail.com із скриньки ім’я.прізвище@gmail.com

Завантажити презентацію Жовтобрух Каті 11 кт група

Визначити:

1) що подобається
2) що не подобається
3) що хотіли змінити
4) що хотіли добавити

Завантажити презентацію Чирко Вікторії 11 група

Термін «дизайн» у повсякденному житті трапляється доволі часто.

Дизайн (англ. design – задум, план, проект, ескіз, композиція) – це процес художнього і технічного проектування виробів або їхніх комплексів.

Об’єктом дизайну може бути довільний об’єкт, з яким людина зустрічається у повсякденному житті.

Залежно від об’єктів, для яких розробляється дизайн, виділяють кілька його напрямків. Серед них комп’ютерний дизайн – об’єктами якого є веб-сайти (веб-дизайн), прикладні комп’ютерні програми, комп’ютерні ігри, електронні документи (текстові документи, презентації, ділова графіка тощо), цифрова фотографія тощо;

У процесі розробки дизайну об’єкта, виділяють кілька етапів:

1. Початковий етап, у ході якого визначається призначення об’єкта, вивчаються раніше створені аналогічні проекти, розробляються загальні підходи до дизайну даного об’єкта.
2. Етап створення дизайну об’єкта, у ході якого, крім виконання робіт зі створення дизайну, проводиться його тестування та виправлення помилок.
3. Етап застосування, у ході якого аналізується ефективність розробленого дизайну і за потреби вносяться корективи.

Основні принципи дизайну

Незважаючи на те, що дизайн – це творчий процес і, як більшість інших творчих процесів, сильно залежить від індивідуальності автора, його таланту, усе ж таки він базується на ряді принципів, дотримання яких дає змогу створювати якісні продукти. Для успішної реалізації завдань дизайну необхідно дотримуватися законів композиції, колористики та ергономіки:

Композиція – наука про узгодження складових об’єкта для надання йому зовнішньої привабливості та функціональності, а також і результат такого узгодження;

Колористика – наука про колір, його властивості, особливості сприйняття кольорів людьми різних вікових і соціальних категорій тощо;

Ергономіка – наука про ефективність використання людиною пристроїв, засобів, інструментів на основі врахування особливостей побудови та функціонування людського організму.

Їх вимоги визначають основні принципи дизайну будь-яких об’єктів.

Взято із сайту крок за кроком

Персональне настроювання дизайну слайдів – Урок 1 з Microsoft

Додавання до слайдів номерів і нижніх колонтитулів – Урок 2 з Microsoft

Виконуємо Практичну роботу с.57 матеріали взяти на сайті в папці 10 клас файл УРОК 11.

Домашнє завдання: вивчити параграф 4. Докінчити практичну роботу параграфу 5 та вислати на на пошту alex.steblevec@gmail.com із скриньки ім’я.прізвище@gmail.com . Переглянути презентацію Дизайн .

 

Теми для створення презентацій в 10 класі:

1. Населення світу.
2. Міжнародні організації.
3. Трудові ресурси світу.
4. Міграції населення світу.
5. Вікова і статева структура населення світу.
6. Демографічна політика країн світу.
7. Природний рух населення світу.
8. Міське і сільске населення світу.
9. Найбіільші міста світу.
10. Поширення неметалів в природі.
11. Явища адсобції.
12. Алотропія.
13. Фізичні властивості неметалів.
14. Застосування неметалів.
15. Роль озонового шару.

school24.lutsk@ukr.net

Презентації учнів